Коли побачив ці уроки просто не зміг не опублікувати їх у себе в блозі
Ось ці уроки:
1. Слідуй поклику свого серця
Ваша робота забирає дуже багато часу і єдиний спосіб залишатися задоволеним – це робити те, що по-справжньому подобається. Ви повинні любити свою роботу. Якщо таку роботу ви ще не знайшли, не зупиняйте пошуки. Не здавайтеся.
2. Змінюйте простір навколо вас
Мене не тішить думка про те, що я буду найбагатшою людиною на кладовищі.Лягати спати з думкою, що ми зробили щось приголомшливе – ось що радує! Continue Reading →
Ідея заходу: Організувати зустріч в Івано-Франківську користувачів прогресивної соціальної мережі Twitter, здійснивши таким чином так звану “розтвітеризацію” з метою особистого знайомства та спілкування твіттерян. А це – активні молоді люди у віці 20-30 років, які реалізовують себе у різних інтернет-пов’язаних сферах (маркетинг, журналістика, реклама, копірайтинг, Public Relations, програмування, дизайн, blogging, створення сайтів і т.д.) і живуть у різних містах України.
Очікуємо прибуття більше 100 учасників із Івано-Франківська, Києва, Львова, Одеси, Рівного, Тернополя, Чернівців, Ужгорода та інших міст.
Наша мета: Організувати Твіттер-баркемп по-франківськи на найвищому організаційному рівні. Окрім знайомства та комфортного перебування в нашому місті (чимало учасників відвідають Івано-Франківськ вперше), учасники IFtwevent’2011 матимуть нагоду:
►отримати для себе корисну інформацію з доповідей на баркемпі
►чудово відпочити
►вдосталь наспілкуватись з іншими твітерянами
►завести корисні контакти
►надихнутись й насолодитись енергетикою нашого міста
►полюбити Івано-Франківськ
►дізнатись про бізнес-компанії, які небайдужі до подібних заходів і фінансово чи організаційно підтримали нас (генеральний спонсор, великі партнери, спонсори та друзі IFtwevent’2011)
ну і звісно, найголовніше та найсміливіше завдання – познайомити усіх зі своєю мрією…
В цьому пості хочу поділитись з Вами фільмами які в певній мірі вплинули на моє життя, свідомість та світосприйняття. Кожен фільм із списку заслуговує уваги.
Мирний воїн – Віктор Сальва 2006 р
Поліанна - Сара Хардінг 2003 р
Аватар - Джеймс Камерон 2009 р
Джузеппе Москаті-лікуюча любов - Джакомо Кампіотті 2007 р
Самий швидкий Індіан - Роджер Дональдсон 2005 р
Секрет - Дрю Херіот, Шон Бірн 2006 р
Святоша - Стівен Херек 1998 р
П.С. Список оновлюється…
Буду радий, якщо Ви поділитесь фільмами які вплинули на Вас.
10 червня я з своїм другом Тарасом, ранком у 5:00 вирушили на пригодницькі перегони в класі Вело “Gorgany Race 2011″. На перегони вирушили на велосипедах, проїхавши ранком приблизно 10км до Надвірнянського вокзалу, де вирушили до Івано-Франківська, в Станіславові сіли на поїзд до Долини. Коли прибули в Долину нам залишилось ще проїхати кілометрів 15 до наметового містечка(місця старту).
З важкими рюкзаками їхати було доволі важко, протягом деякого часу ми все ж таки добрались до місця старту, ми сподівались побачити там велике наметове містечко, але там були тільки організатори, розклавши палатку почали приходити і інші учасники перегонів. Всі були енергійними та по своєму цікавими людьми. Я з Тарасом на подібних перегонах були вперше, і нам вдвойному було цікаво спостерігати за дійством та брати участь в ньому.
Дружня атмосфера наметового містечка не покидала нас. Більшість учасників були доволі професійними та підготовленими. На той момент одна із моїх цілей була здійснена, я завжди хотів побувати у такому наметовому містечку з іншими любителями активного та екстремального відпочинку. Тоді вечором ми познайомились з командою їз Києва у класі Трек, вони нам розповіли декілька цікавих історій про їхні подорожі Карпатами та про сходження на Ельбрус. Також велике спасибі вам за те що навчили нас правильно в’язати страхувальну систему для проходження технічних етапів.
9:00 загальне фото учасників та СТАРТ. Стартували усі енергійно та впевнено. Тут здійснилась ще одна моя ціль, взяти участь у таких екстремальних перегонах на велосипедах. Через годинки дві, команди уже розділились, хто відірвався уперед, а хто обрав свій маршрут до КП.
На шляху зустрічались цікаві місця та села, в яких панував спокій та особливий стиль життя. Протягом перегонів ми часто робили помилки ішовши ділянками призначеними для Трека з велосипедами, втрачаючи при цьому багато сил та часу. Але взамін отримали хороший досвід, хорошу перевірку на витривалість та навантаження.
Бували моменти що ми тривалий час ішли густим непроходимим лісом, стрімкими горами, гірськими річками та потоками. Прийшовши до КП де потрібно було пройти наш перший техетап, здійснилась ще одна моя ціль, я завжди хотів так піднятись і спуститись по скелях, від чого отримав масу задоволення.:)
Пройшовши успішно техетап ми вирушили до слідуючого КП, і ми з велосипедами попрямували вверх на одну із гір. Там був такий туман що ми пройшли повз КП і не побачили його. Але нам підсказали місце розташування КП охотніки, яких ми зустріли там на вершині.
На слідуючому КП почались справжні випробування. Там було багато доріг які на карті не позначені, або позначені неправильно. Так що нам довелось пройти декілька раз не тією дорогою. Обравши підходящу дорогу ми почали підніматись нею на вершину гори, була уже ніч. На вершині дорога переросла в стежку, а пізніше почався густий ліс. Ми вирішили невідступати і пішли уперед. Пройшовши лісом декілька хвилин ми почули звуки ведмедя. Звуки ведмедя були наскільки переконливими що мені не хотілось іти перевіряти чи дійсно рядом ходить ведмідь, і ми просто шаленим темпом помчались непроходимим лісом з тієї вершини. Скажу чесно так швидко з велосипедами в руках ми ще неспускались з гір
Спустившись з тієї гори вирішили перепочити на одному з КП (Старий будинок). Продовжили перегони уже ранком, так як ми майже усі дороги уже перевірили ) залишилась тільки одна найбільш підходяща до Осмолоди. Але це було тільки на перший погляд. Ми довго піднімались дорогою на вершину, пізніше дорога переросла в стежку а ще пізніше у стрімкий потік з великими каменями, прийшлось іти по воді тривалий час. Та ділянка була найнебезпечнішою в порівнянні з тими що ми уже пройшли.
Вийшовши із лісу ми натрапили на довгожданну дорогу, але і тут не обійшлося без сюрпризів, поламався велосипед Тараса. До Осмолоди залишилось 10км, а час роботи КП на озері Росохан уже вийшов, ми вирішили якось добиратись до фінішу. Спочатку ішли пішком з велосипедами, пізніше влаштували буксир, прив’язали мотузку до робочого велосипеда і до поламаного на якому можна було ще якось їхати тільки неможна крутити педалі, поламалась в задньому колесі вісь, навпіл.
Проїжджаючи селами, жителі тих місцевостей інколи дивились на нас, коли ми їхали на буксирі з посмішкою) , асоціації напевно були у кожного різні. Доїхавши до Перегінська ми залишили велосипеди і пішли на маршрутку до Долини, з того моменту нам посміхнулася удача, до Гошіва проїжджала маршрутка яка нам була по дорозі. Приїхавши до Долини ми автобусом доїхали до села яке неподалік від с.Шевченкове, там ми узяли таксі яким доїхали до наметового містечка, там швидко спакувались і попрямували назад в Долину.
З Долини поїхали до Івано-Франківська, а звідти уже додому. Велосипеди так і залишились у Перегінську, через 2 дня Тарас поїхав по них.
Хоч ми не взяли призові місця і не доїхали до фінішу, та все одно отримали масу вражень, багато нового досвіду, цікаві знайомства, велике бажання взяти участь в наступних перегонах. Наступного дня після перегонів у мене почалась ностальгія, з нетерпінням буду чекати наступного року.
Також велике спасибі організаторам, маршрут був доволі складний та інтересний. Особлива повага переможцям, які пройшли маршрут за дуже короткий час, щоб це зробити потрібна дуже хороша підготовка, витривалість, досвід та правильне планування прогодження маршрута.
Горганирейс 2011 залишили для мене тільки хороші спогади та відчуття. До наступних перегонів буду тренуватись набагато інтенсивніше
